Are You New User

Все це не працює: - написання скарг - ходіння на прийоми до можновладців 15.06.2018

Все це не працює:
- написання скарг
- ходіння на прийоми до можновладців
- медійне висвітлення проблем
Результати річної громадської роботи більше нагадують в'ялий пластир, який приліплено на рвану рану.

Я щиро вірила, що створивши громадську організацію, ми зможемо допомагати людям - юридично та медійно. І так, ми робили все що від нас залежить, - консультували, допомагали писати запити, скарги, знімали розслідування. Але все далі відчуття боротьби із вітряками.

Я не знаю що відповідати мамі, яка дзвонить і розповідає про страшну корупцію в пологовому, коли навіть на розігрів їжі є такса. Я не знаю що порадити мамі, яка має дитину інваліда внаслідок проникаючої черепно-мозкової травми, отриманої в державному садочку. Я не знаю що їй порадити, бо знаю, що закон не працює! Або сам собі протирічить в різних своїх частинах. Або взагалі, відсутній як механізм захисту прав на життя та здоров’я у подібних випадках.

Так. Результати є. В першу чергу - це люди. Це неймовірні щирі, правдиві, критично мислячі, працьовиті патріоти, яких я зустріла і з якими ми разом долаємо цей шлях самоосвіти як громодяни. По-друге, це досвід, ми навчаємося на власних поразках та успіхах, вивчаємо реалії механізмів за якими працює “система”. Ми провели безліч корисних заходів для дітей та молоді. Вскрили корупційні схеми в 17 школі та згуртували там батьків. Зняли та видали безліч годин чесного журналістського матеріалу, який, я вірю, впливає на позитивне формування свідомості глядачів.

Але є ще й інша сторона медалі - це тотальний страх українців бути вільними людбми. 80% тих, хто приходять до мене по допомогу, як до голови ГО та журналіста роблять крок і два назад. Адже вони починають розуміти, що я не роздаю чарівні пігулки, що треба діяти, - ходити в інстанції, тримати оборону від нападок близьких "нашо ти туди лізеш? тобі шо проблем мало???", витрачати свій вільний час (а відстоювання своїх прав вимагає колосальних часових, моральних ті фізичних затрат). Вони розчаровані та демотивовані. Бо нема швидких результатів. А подеколи і ніяких нема. Бо закон не працює.

А в цей же час з тих, від кого залежать долі людей, як з гусей вода.... В місті продовжується тотальна забудова. По вулиці Соборна тягнуть нові комунікації до ласого БКЗ під багатоповерхівки. При цьому є багато ЖК, які здані і люди живуть без електроенергії, ліфтів та газу.

Нам рекламують роздуто побудову школи (там де нема під це ні цільового призначення ні бодай проекту). Не можуть здати добудови 2-ї та 17-ї шкіл в районах де вже потрібно декілька повноцінних освітніх закладів (але ж на це нема коштів). А ми радіємо весело новій рекреаційній!!!! зоні біля еко-маркету, на яку кошти є і не маленькі.

Я не хочу воювати з вітряками. Я хочу системних змін.

Чому більшість депутатів очолюють комунальні підприємства? Та тому, що це зручний ланцюжок за який можна дьоргати і керувати прийняттям рішень. Чому депутати не встають і не відстоюють права тих, хто доручив їм це? Чому всі думають лише про свої 90-то нижче талії?

Які варіанти вирішення? Коли не хочуть аналізувати ситуацію і ведуться на яскраві фантики? А ті хто аналізують можуть до грижи кричати, добиватися, битися головою об стіну - покажіть мені результати?

Майже нема. Є поодинокі приклади, але якою ціною? Невже люди мають лягати під техніку щоб зупинити будівництво? Невже мають "жити" під кабінетами можновладців? Невже це і є демократія?

Я вважаю, що наше завдання поставитися дуже серйозно до наступних виборів. Ретельно. З максимальною відповідальністю.

А тим хто бореться із системою задуматися не про боротьбу з нею, а про її зміну з середини. Може спрямування енергії в це джерело дасть плоди? Коли ті, хто сьогодні бореться, підуть балатуватися і візьмуть на себе відповідальність за зміни. 
Ще рік тому, коли мені закидали в коментарях про політику, типу це моя потаємна мета, мені було гидко, бо як і в більшості звичайних людей, в моїй голові політика - це бруд. А я ж така вся гарненька дівчинка в чистій сукенці і дуже не хочеться забруднитися. Але зараз, я розумію, що це принцип страусів. Що це невігластво.

Ті хто має загострене відчуття справедливості але побороли свій юнацький максималізм, зняли рожеві окуляри про чарівну силу закону, але все ще вірять в розквіт країни, - просто не мають право не йти в політику.

А ті хто мають забобони на цю тему, - відкрию Вам таємницю. Якщо вам здається що ви не займаєтеся політикою, то, насправді, вона вже давно займається вами.
У мене вже є бачення куди і, головне, з ким рухатися. Але про це трохи згодом.

Последнее от

Другие материалы в этой категории:

Проишествия

Редакция