Норвезькі фірми притягнуті до суду за торгівлю українськими медпраці

0

Поделиться в соц. сетях

Вже призабута історія, яка розгорнулася в Сумах та Кармей коммуні на Заході Норвегії в 2009 році і шокувала всю офіційну та громадську думку в обох країнах, схоже має своє зле продовження.

Нагадаємо тогочасні події. Норвезька фірма Norsk Helsepersonell AS та українське подружжя Тарасенків з Сум налагодили контакт через одну із медсестер з норвезої сторони, яка приїзжала до Україні і відігравала посередницьку роль. Відомо також, що Тарасенки прилітали до Норвегії приватним літаком. Домовленість була про те, що українська фірма буде знаходити висококваліфікованих медичних працівників для відправлення в Норвегію, де б їх зустрічали, давали житло і працевлаштовували в державних медичних установах. Різниця полягала в тому, що Тарасенки отримували наперед по 2 000 долларів із кожної людини, яку вони «працевлаштували», а норвежці б отримувати погодинну оплату за реально відпрацьований час в медичних установах, яка приблизно складає 455 грн на людиногодину без податку на додану вартість. На початку вересня 2008 року Тарасенкам вдалося рекрутувати і взяти оплату із 48 українських заробітчан, пообіцявши ім легальний труд, високі заплати, гідні умови праці та можливість вивезти свої родини на постійне місце проживання закордон. Їх було поділено на дві групи. Перші «щасливчики», в основному медсестри та два лікарі, серед яких було лише декілька чоловіків, в тому числі один парубок із липовими документами про медичну освіту та досвід, потрапили до Норвегії вже в вересні того самого року за туристичною візою, гарантистами якої виступили норвежці. Людей поселили невеликими групами в різних будинках і направили на роботу в коммунальному секторі із догляду за пристарілими. Ніхто з українців не розмовляв норвезькою мовою, і ніхто не мав підтвердженої в Норвегії освіти та дозволів на виконання такого типу роботи. В Норвегії існує система допущення різного рангу медпрацівників до виконання тих, чи інших функцій, наприклад видавати ліки можуть лише медсестри, а призначати та виписувати ліки – лише лікарі. Без офіційного підвердження знань та практики, на додачу до екзамену з мови, складеному на високу оцінку, іноземці не можуть працювати медсестрами чи лікарями. Тим більше, людина має мати контракт та виїзжати за робочою візою, для того, щоб мати можливість працювати в Норвегії офіційно. Українці нажаль не перевірили цієї інформації, яка написана на сайті норвезького посольства в Київі, і повірили всьому, що їм сказали Тарасенки.

Дуже швидко працьовитих, мовчазних та на все згодних українців, які не знайомі із трудовим законодавством Норвегї, поставили на роботу у дві зміни – вдень і вночі. Вони видавали ліки, прибирали і робили все інше , що їм говорили. Насправді відповідальність за нічне чергування може лише покладатись на кваліфікований персонал. Робочий день складає 7,5 годин, і все що перевищує цю норму оплачується із п’ятидесятивідсотковим додатком. За кожну добу українці отримували 130 грн! Дійшло до того, що родичі з України висилали їм гроші! Норвезький персонал помітив підозрілих людей, навіть не володіючих мовою, але виконуючих найвідповідальніші завдання, і повідомив про це через смс місцеву профспілку. Робітники профспілки прийшли додому до однієї із українських груп і через них поступово виявили всіх інших, які жили і працювали в сусідніх комунах.

Хельге Ларшен, який в той час очолював місцеву профспілку, каже, що такого в норвезькій історії ще не було. Особливістю цього випадку стало те, що комуни прийняли та покривали нелегальну робочу силу та рабське відношення до людей, порушуючи найконцеплуальніші принципи трудового законодавства.

Профспілки за допомогою перекладачів з’ясували ситуацію, запропонували українцям правову та матеріальну допомогу і звинуватили Norsk Helsepersonell AS та задіяні комуни в торгівлі людьми. Через рік власники Norsk Helsepersonell AS були засуджені за вищеназваною статтею та отримали штраф в розмірі 91 000 грн, який вони «відбили» на українцях за 4 години! Комуни були виправдані, бо вони «надавали навчання» українським медпрацівникам, і це був тимчасовий стан речей, бо платня мала поступово підвищуватися.

Доля ж заробітчан склалася по-різному. Частина групи повірила новим обіцянкам Norsk Helsepersonell AS про роботу і вирішила не співпрацювати із профспілками. Їх швиденько «упакувати» в автобуси і відправили до України. Звичайно, що ніхто з них ніякої роботи або грошей не отримав. Фірму ліквідували через банкротство, а також щоб позбутися поганої репутації та мати можливість відкрити нову фірму з чистого аркушу.

Решту українців Norsk Helsepersonell AS просто викинув на вулицю. Профспілки околишніх міст зуміли зібрати 13 000 грн, які пішли на тимчасове проживання та їжу для бідолах. Одночасно велися переговори із Кармей комуною. За норвезьким законом комуна, де люди були покинуті на призволяще, забов’язана сплачувати їх повне утримання, влючно із витратами на лікарів, дантистів і т.д. Після короткого «невизначеного» періоду, комуна нарешті взяла на себе всі забов’язання, і людям надавалася необхідна допомога до того моменту, поки вони не стали на ноги.

Дехто із «викидишів» просто «зник», і можливо досі нелегально перебуває в Норвегії, заробляючи на «чорному ринку».

Інші дванадцятеро людей звернулися до ІОМ (Інтернаціональної Організації із Міграції), що дало їм право на правовий захист, а таком можливість легально перебувати в Норвегії під час розгляду їхніх справ. Після декількох раундів із проханнями та відмовами, їм так і не вдалося отримали дозволу на проживання чи роботу в Норвегії, але ІОМ взяло їх під свій захист. Вони були відправлені до України і отримали можливість на материальну допомогу у вигляді сплаченного навчання у розмірі 32 500 грн. Дехто із них досі підтримує контакт із Хельге і розповідає про свої успіхи в житті. Декому вдалося знайти роботу та повернутися в Норвегію на легальних підставах. Одна із медсестер, повернувшись додому, подала заяву на Тарасенків. В результаті Тарасенки були вимушені переїхати до Одеси, там їхній слід і загубився.

Одна із українок, завдяки якій правда «вийшла на світ», була відлупцьована своїми ж співвітчизниками. Тарасенки, які отримали їм’я «провокатора» від норвезької фірми, погрожували їй фізичною розправою, коли вона повернеться додому. Такий розвиток подій змусив норвезьку владу надати їй притулок із правом проживання та роботи на території країни.

Ще четверо не захотіли повертатися додому і разом із профспілками та адвокатом, сплаченим державою, декілька років «боролися» із Державним департаментом із справ іноземців (UDI). Хельге Ларсшену довелося неодноразово звертатися до преси із жорсткими коментарями щодо політики UDI, наприклад про те, що вони підтримують торговців людьми, щоб зламати практику позбуватися проблем відсиланням додому. Близько півроку тому кожен з них знайшов роботу і на цій підставі отримав дозвіл на проживання та роботу в Норвегії. В вересні 2011, перший раз за декілька років, дехто з них зміг поїхати у відпустку додому.

— Хельге, яке враження справили на вас українці?

— Дуже сильні, працьовиті, позитивні, цілеспрямовані люди, на яких можна покластися, з високою освітою, яка часто вища за ту, яка вимагається в Норвегії на відповідних посадах. Вони швидко набралися норвезьких слів, і через деякий час ми спілкувалися вже без перекладачів. Вони розповідали дещо про українські реаліїї, наприклад, що то є дуже велика різниця між містом і селом. Місто – це цивілізація, а село – кам’яний вік із дуже поганими шляхами. Про те, як важко жити і заробляти гроші в Україні, що багато з них погоджуються їхати на різного роду «темні» нелегальні проекти, навіть до Казахстану. Ці люди мають сім’ї, дітей… Я можу собі тільки уявити, як зле це має бути жити в Україні, якщо вони готові їхати бог зна куди, згоджуються на будь-які умови, не бачать рідних роками, і все це лише за можливість працювати! Вони сильні духом, і в чужій країні, покинуті, обмануті, не знаючи мови, не маючи паперів на руках, без надії, навіть, коли адвокат був впевнений у безнадійності справи, вони умудрялися знаходити підроботки, займатися своїми інтересами, розвивати себе, і просто залишатися людьми.

— Чи співпрацювали ви в цій справі із українськими державними огранами?

— На жаль ніякої організованої координації не було. Я не знаю, як міліція та суди в Сумах розібралася із цією справою. Поки що в ній залишається багато білих плям. Українська амбасада в Осло ніякої підтримки своїм громадянам не надала: ні моральної, ні матеріальної. Вони реагували здивовано і налякано. Ніхто з них не виступив з жодним повідомленням у пресі і не надав журналістам ніякої інформації. Норвезький консул в Київі позитивно відгукнувся щодо спільного вирішення таких проблем, але з того часу ми більше нічого він них не чули.

— Чи існує в Норвегії якийсь моніторинг фірм, які займаються працевлаштуванням, щоб запобігти подібні історії в майбутньому?

— На жаль, ні. Засновники фірми Norsk Helsepersonell AS відомі нам з інших подібних епізодів. Починали вони із румунських заробітчан, яких відправляли на верфи із недотриманням трудового кодексу. Але «українська» справа затьмарила своєю брутальністю всі попередні. Одна із центральних фігур в цій фірмі – Wenke Bull Gjersten (Венке Буль Йарштен) – продовжує набір українських медпрацівників. Час від часу вона розміщує своє оголошення в інтернеті, наприклад на trud.ua, work.ua під новою фірмою VALMON HELSEVIKAR AS (або Walden Bemanning AS, е-майл wenche@wbas.no, тел. +47 98 54 79 10), де вона як і раніше дає непрадиву інформацію про можливості українських громадян щодо працевлаштування в Норвегії. Людей у відчаї, які шукають надію, не володіють мовами і мало де були, дуже легко обманути.

До речі в оголошенні VALMON HELSEVIKAR AS написано, що у них зараз працює 30 українських медичних працівників. Їхні історії ми ще не почули. Але в норвезьких массемедія ряснить від інформації про соціальний демпінг латвійських медпрацівників, які в цьому році отримали роботу в комунальному секторі в Каутокейно через цю славнозвісну фірму, із зарплатою в 260 грн на день, що пояснюється «тимчасовим навчанням». Тоді як інші працівники отримують 179 грн за годину.

Передивляючись українські оголошення із працевлаштування для медичного персоналу в Норвегію, ми натрапили ще на одну фірму Dignus Medical Norway (dignusmedical.com), із українським контактом Смирнов Юрий Борисович, тел. 0937 722 837. Хто і що стоїть за цією назвою, ми поки що не знаємо.

Обіцяємо слідкувати за розвитком подій із українськими заробітчанами в Норвегії і обов’язково писати про їхні долі.

Люди, будьте уважні, не вірте сліпо приватним фірмам із працевлаштування, перевіряйте кожну їхню обіцянку, не бійтеся звертатися за інформацією про репутацію фірм та ваших прав до норвезької амбасади в Київі. По прибутті до Норвегії ставайте на облік до української амбасади в Осло, вимагайте від них дії. Бувайте здорові!

Світлана Кобилецька, Осло

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Ваш электронный адрес не будет опубликован.